НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари

Умившись i трохи прибравшись, вони пiшли на поклiн до митрополита, свого земляка. Дарма, що я митрополит, а як налаяв колись одного попа, а вiн, дурний, взяв i заслаб з переляку, то попадя трохи очей менi не видерла, трохи ряси на менi не порвала! Тiльки українець гризся з ним щовечора, лаявсь i трохи не бивсь.

Іван Кривуцький – За полярним колом

Трохи лівіше від під’їзду стояв ректор Духовної семінарії з Перемишля Кузич, священик Котів і ще якийсь незнайомий. Я відійшов трохи вбік, сперся на лом і стою. Я вже ні про що не думав, тільки якби поїсти та поспати і зберегти, де можна, хоч трохи фізичних сил. Мене навіть трохи здивувало.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Сьогодні ще на радощах хоч трохи розійшовся. — Побув би в нас ще трохи — ви його і говорити навчили б. Короткий піджак наче недбало сповз із правого плеча; з-під чорної, трохи збитої набакир батьківської шапки впав на вухо темнорусий, із золотистими іскорками чуб. Жаль, що трохи нехватило.

Ремарк Еріх-Марія – Три товариші

Та поступово у неї в голові трохи прояснилося. Це тебе втішає хоч трохи? Він трохи випростався, глянув на нас, ніби розважаючись, і піддав газу. сказав він нарешті, трохи вклонившись, ніби спираючись на власне прізвище.    Вона трохи схилилась і сховала руки в кишені пальта.

Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ…

Забіжу трохи наперед і скажу, що навесні 1941 року в Західній Україні не залишилося жодної людини, яка з симпатією ставилася б до комуністичної системи, хіба якісь одиниці, яких нова влада підняла на керівні посади по закінченні курсів. Зайшов знайомий лейтенант “чук”, трохи напідпитку і не в настрої.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю й видом на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах. Не одрубувати ж тобі трохи шиї, щоб можна було горілку пити. ходить та й ходить, трохи не щодня. І тепер ходить трохи не щодня. –  Дуже чудно й трохи смішно!

Германа Гессе – Гра в бісер

Ми наголошуємо на тому, що вступ цей популярний, він навмисне написаний так, щоб його міг зрозуміти кожен, і нітрохи не претендуємо на з’ясування тих питань і проблем Гри та її історії, над якими сперечаються в самому Ордені. Ми повинні коротко зупинитися й на лекціях, на цьому трохи шляхетнішому різновиді фейлетону.

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі – теж гострі; лице довгообразе – козаче; ні високого, ні низького зросту, – Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітками, вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротких дівчат.

МИРНИЙ Панас – Повiя

Люди надiялись та молились, щоб хоч трохи пiдкинуло снiгом, притрусило дорогу: все ж саньми не те що возом, – Ще трохи там зосталося бурякiв – зваримо борщ; пшоно теж е – буде на кашу, – Прiська трохи не скрикнула. – Коли вернеться – скажу… Узяв трохи хлiба продати, якщо продав… –

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

Вікно запримітив ще знадвору не поет, і не Отава, і не лікар (професія, що її найохочіше вміщають на пограниччі між усіма звичайними професіями і мистецтвом), а інженер, кучерявий молодий здоровань, наймолодший з усіх, трохи по-жіночому кокетливий і надзвичайно сучасний у кожному поруху, в кожному вчинку й навіть слові.