НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари
Умившись i трохи прибравшись, вони пiшли на поклiн до митрополита, свого земляка. Дарма, що я митрополит, а як налаяв колись одного попа, а вiн, дурний, взяв i заслаб з переляку, то попадя трохи очей менi не видерла, трохи ряси на менi не порвала! Тiльки українець гризся з ним щовечора, лаявсь i трохи не бивсь.