Результати пошуку слова: хомич

хомичі́вський – прикметник відмінок однина множина чол.

Хомичі́ – множинний іменник (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Хомичі́ родовий Хомичі́в давальний Хомича́м знахідний Хомичі́ орудний Хомича́ми місцевий на/у Хомича́х кличний Хомичі́

Хомичі́вка – іменник жіночого роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Хомичі́вка родовий Хомичі́вки давальний Хомичі́вці знахідний Хомичі́вку орудний Хомичі́вкою місцевий на/у Хомичі́вці кличний Хомичі́вко*

Хомичок, сміхун, забапляка, розкарячився, валянки роз’їхалися в снігу: — бадьориться Хомичок. Коли знов застукотіли колеса вагонів, Хомичок підкотився на нарах до Колосовського: — Причаївшись, слухав Хомичок.

А он у Луки Хомича, – Бугаї стоять по державних і колгоспних коровниках і стоять зовсім не для того, щоб підлазили під них і на своїх плечах піднімали їх наші силачі… Хоч би всі силачі були такі, як чудесний дід Луки Хомича.

У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володи́мире Хомичу́, Пе́тре Кузьмичу́, Яросла́ве Андрі́йовичу.

Від деяких імен можна утворити паралельні форми на -ич та -ович: Сава – Савич і Савович, Хома – Хомич і Хомович, Кузьма – Кузьмич і Кузьмович.

Хомич гарантує фінансування лише до нового року.

29.Хомич И.