ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга
– спитав Андрійко, підхопившись, ніби оце б одразу і побіг дивитися, де ж цього року отаборилися птахи. Цей страх, ця недовіра, внутрішня затиснутість… Не думай про білу мавпу… Ну це вже хтозна-що – я розучився нормально жити… Цього ще бракувало! Я ж до цього давно готова. Але ж цього іне було.