Skip to content …вони бачили, чинилась якась ворожба: щось жило, пульсувало, випростувалось, розверзалось провалами, набiгало вогнями – й знов затуманювалось, як i належить шклу од заблизького дихання, ти вiдчитала – оповита, просвiтлiла й захищена, оттодi-то було й втямити, що дiм твiй – мова, яку до пуття хiба ще скiлькасот душ на цiлiм свiтi й… 