| | |
| утве́рджувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | утве́рджувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | утве́рджуймо |
| 2 особа | утве́рджуй | утве́рджуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утве́рджуватиму | утве́рджуватимемо, утве́рджуватимем |
| 2 особа | утве́рджуватимеш | утве́рджуватимете |
| 3 особа | утве́рджуватиме | утве́рджуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утве́рджую | утве́рджуємо, утве́рджуєм |
| 2 особа | утве́рджуєш | утве́рджуєте |
| 3 особа | утве́рджує | утве́рджують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| утве́рджуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | утве́рджував | утве́рджували |
| жін. р. | утве́рджувала |
| сер. р. | утве́рджувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| утве́рджувавши |
