| | |
| утво́рювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | утво́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | утво́рюймо |
| 2 особа | утво́рюй | утво́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утво́рюватиму | утво́рюватимемо, утво́рюватимем |
| 2 особа | утво́рюватимеш | утво́рюватимете |
| 3 особа | утво́рюватиме | утво́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утво́рюю | утво́рюємо, утво́рюєм |
| 2 особа | утво́рюєш | утво́рюєте |
| 3 особа | утво́рює | утво́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| утво́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | утво́рював | утво́рювали |
| жін. р. | утво́рювала |
| сер. р. | утво́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| утво́рюваний |
| Безособова форма |
| утво́рювано |
| Дієприслівник |
| утво́рювавши |
