| | |
| утихоми́рюватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | утихоми́рюватися, утихоми́рюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | утихоми́рюймося, утихоми́рюймось |
| 2 особа | утихоми́рюйся, утихоми́рюйсь | утихоми́рюйтеся, утихоми́рюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утихоми́рюватимуся, утихоми́рюватимусь | утихоми́рюватимемося, утихоми́рюватимемось, утихоми́рюватимемся |
| 2 особа | утихоми́рюватимешся | утихоми́рюватиметеся, утихоми́рюватиметесь |
| 3 особа | утихоми́рюватиметься | утихоми́рюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утихоми́рююся, утихоми́рююсь | утихоми́рюємося, утихоми́рюємось, утихоми́рюємся |
| 2 особа | утихоми́рюєшся | утихоми́рюєтеся, утихоми́рюєтесь |
| 3 особа | утихоми́рюється | утихоми́рюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| утихоми́рюючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | утихоми́рювався, утихоми́рювавсь | утихоми́рювалися, утихоми́рювались |
| жін. р. | утихоми́рювалася, утихоми́рювалась |
| сер. р. | утихоми́рювалося, утихоми́рювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| утихоми́рювавшись |
