| ціле́ць1 – іменник чоловічого роду, істота | ||
| (той, хто прицілюється) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | ціле́ць | цільці́ |
| родовий | цільця́ | цільці́в |
| давальний | цільце́ві, цільцю́ | цільця́м |
| знахідний | цільця́ | цільці́в |
| орудний | цільце́м | цільця́ми |
| місцевий | на/у цільце́ві, цільці́, цільцю́ | на/у цільця́х |
| кличний | цільцю́ | цільці́ |
| [розм., рідко] |