| авантю́рницький – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | авантю́рницький | авантю́рницька | авантю́рницьке | авантю́рницькі |
| родовий | авантю́рницького | авантю́рницької | авантю́рницького | авантю́рницьких |
| давальний | авантю́рницькому | авантю́рницькій | авантю́рницькому | авантю́рницьким |
| знахідний | авантю́рницький, авантю́рницького | авантю́рницьку | авантю́рницьке | авантю́рницькі, авантю́рницьких |
| орудний | авантю́рницьким | авантю́рницькою | авантю́рницьким | авантю́рницькими |
| місцевий | на/в авантю́рницькому, авантю́рницькім | на/в авантю́рницькій | на/в авантю́рницькому, авантю́рницькім | на/в авантю́рницьких |
| [рідко] | ||||