| закі́нчи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | закі́нчи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | закі́нчмо, закінчі́мо | |
| 2 особа | закі́нч, закінчи́ | закі́нчте, закінчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закі́нчу́ | закі́нчимо́, закі́нчи́м |
| 2 особа | закі́нчи́ш | закі́нчите́ |
| 3 особа | закі́нчи́ть | закі́нча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | закі́нчи́в | закі́нчи́ли |
| жін.р. | закі́нчи́ла | |
| сер.р. | закі́нчи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| закі́нчений | ||
| Безособова форма | ||
| закі́нчено | ||
| Дієприслівник | ||
| закі́нчи́вши | ||