кмітли́вий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | кмітли́вий | кмітли́ва | кмітли́ве | кмітли́ві |
родовий | кмітли́вого | кмітли́вої | кмітли́вого | кмітли́вих |
давальний | кмітли́вому | кмітли́вій | кмітли́вому | кмітли́вим |
знахідний | кмітли́вий, кмітли́вого | кмітли́ву | кмітли́ве | кмітли́ві, кмітли́вих |
орудний | кмітли́вим | кмітли́вою | кмітли́вим | кмітли́вими |
місцевий | на/у кмітли́вому, кмітли́вім | на/у кмітли́вій | на/у кмітли́вому, кмітли́вім | на/у кмітли́вих |