непоко́єний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | непоко́єний | непоко́єна | непоко́єне | непоко́єні |
родовий | непоко́єного | непоко́єної | непоко́єного | непоко́єних |
давальний | непоко́єному | непоко́єній | непоко́єному | непоко́єним |
знахідний | непоко́єний, непоко́єного | непоко́єну | непоко́єне | непоко́єні, непоко́єних |
орудний | непоко́єним | непоко́єною | непоко́єним | непоко́єними |
місцевий | на/у непоко́єному, непоко́єнім | на/у непоко́єній | на/у непоко́єному, непоко́єнім | на/у непоко́єних |