| почини́тися – дієслово доконаного виду | ||
| (поробитися; удати з себе кого-небудь) | ||
| Інфінітив | почини́тися, почини́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | почині́мося, почині́мось, почині́мся | |
| 2 особа | почини́ся, почини́сь | почині́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | починю́ся, починю́сь | починимо́ся, починимо́сь, почини́мся |
| 2 особа | почини́шся | почините́ся, почините́сь |
| 3 особа | почини́ться | починя́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | почини́вся, почини́всь | почини́лися, почини́лись |
| жін.р. | почини́лася, почини́лась | |
| сер.р. | почини́лося, почини́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| почини́вшись | ||
| [рідко] | ||