| про́білуватий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | про́білуватий | про́білувата | про́білувате | про́білуваті |
| родовий | про́білуватого | про́білуватої | про́білуватого | про́білуватих |
| давальний | про́білуватому | про́білуватій | про́білуватому | про́білуватим |
| знахідний | про́білуватий, про́білуватого | про́білувату | про́білувате | про́білуваті, про́білуватих |
| орудний | про́білуватим | про́білуватою | про́білуватим | про́білуватими |
| місцевий | на/у про́білуватому, про́білуватім | на/у про́білуватій | на/у про́білуватому, про́білуватім | на/у про́білуватих |