| ри́тиця – іменник жіночого роду | ||
| (шкіряна ув’язь, яка з’єднує в ціпі бич із ціпильном) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | ри́тиця | ри́тиці |
| родовий | ри́тиці | ри́тиць |
| давальний | ри́тиці | ри́тицям |
| знахідний | ри́тицю | ри́тиці |
| орудний | ри́тицею | ри́тицями |
| місцевий | на/у ри́тиці | на/у ри́тицях |
| кличний | ри́тице* | ри́тиці* |
| [арх.] |