| розкре́слити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розкре́слити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкре́слімо, розкре́слім, розкре́сльмо | |
| 2 особа | розкре́сли, розкре́сль | розкре́сліть, розкре́сльте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкре́слю | розкре́слимо, розкре́слим |
| 2 особа | розкре́слиш | розкре́слите |
| 3 особа | розкре́слить | розкре́слять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкре́слив | розкре́слили |
| жін.р. | розкре́слила | |
| сер.р. | розкре́слило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розкре́слений | ||
| Безособова форма | ||
| розкре́слено | ||
| Дієприслівник | ||
| розкре́сливши | ||