| розтепі́рчити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розтепі́рчити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розтепі́рчмо | |
| 2 особа | розтепі́рч | розтепі́рчте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розтепі́рчу | розтепі́рчимо, розтепі́рчим |
| 2 особа | розтепі́рчиш | розтепі́рчите |
| 3 особа | розтепі́рчить | розтепі́рчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розтепі́рчив | розтепі́рчили |
| жін.р. | розтепі́рчила | |
| сер.р. | розтепі́рчило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розтепі́рчений | ||
| Безособова форма | ||
| розтепі́рчено | ||
| Дієприслівник | ||
| розтепі́рчивши | ||