| тину́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (ударитися) | ||
| Інфінітив | тину́тися, тину́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | тині́мося, тині́мось, тині́мся | |
| 2 особа | тини́ся, тини́сь | тині́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | тину́ся, тину́сь | тинемо́ся, тинемо́сь, тине́мся |
| 2 особа | тине́шся | тинете́ся, тинете́сь |
| 3 особа | тине́ться | тину́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | тину́вся, тину́всь | тину́лися, тину́лись |
| жін.р. | тину́лася, тину́лась | |
| сер.р. | тину́лося, тину́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| тину́вшись | ||