| веселогу́бий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | веселогу́бий | веселогу́ба | веселогу́бе | веселогу́бі |
| родовий | веселогу́бого | веселогу́бої | веселогу́бого | веселогу́бих |
| давальний | веселогу́бому | веселогу́бій | веселогу́бому | веселогу́бим |
| знахідний | веселогу́бого, веселогу́бий | веселогу́бу | веселогу́бе | веселогу́бих, веселогу́бі |
| орудний | веселогу́бим | веселогу́бою | веселогу́бим | веселогу́бими |
| місцевий | на/у веселогу́бому, веселогу́бім | на/у веселогу́бій | на/у веселогу́бому, веселогу́бім | на/у веселогу́бих |