| височе́нний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | височе́нний | височе́нна | височе́нне | височе́нні |
| родовий | височе́нного | височе́нної | височе́нного | височе́нних |
| давальний | височе́нному | височе́нній | височе́нному | височе́нним |
| знахідний | височе́нний, височе́нного | височе́нну | височе́нне | височе́нні, височе́нних |
| орудний | височе́нним | височе́нною | височе́нним | височе́нними |
| місцевий | на/у височе́нному, височе́ннім | на/у височе́нній | на/у височе́нному, височе́ннім | на/у височе́нних |