| вмочи́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (занурити в щось рідке) | ||
| Інфінітив | вмочи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | вмочі́мо, вмочі́м | |
| 2 особа | вмочи́ | вмочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вмочу́ | вмо́чимо, вмо́чим |
| 2 особа | вмо́чиш | вмо́чите |
| 3 особа | вмо́чить | вмо́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | вмочи́в | вмочи́ли |
| жін.р. | вмочи́ла | |
| сер.р. | вмочи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| вмо́чений | ||
| Безособова форма | ||
| вмо́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| вмочи́вши | ||