| відв’яза́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відв’яза́тися, відв’яза́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відв’яжі́мося, відв’яжі́мось, відв’яжі́мся | |
| 2 особа | відв’яжи́ся, відв’яжи́сь | відв’яжі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відв’яжу́ся, відв’яжу́сь | відв’я́жемося, відв’я́жемось, відв’я́жемся |
| 2 особа | відв’я́жешся | відв’я́жетеся, відв’я́жетесь |
| 3 особа | відв’я́жеться | відв’я́жуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відв’яза́вся, відв’яза́всь | відв’яза́лися, відв’яза́лись |
| жін.р. | відв’яза́лася, відв’яза́лась | |
| сер.р. | відв’яза́лося, відв’яза́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відв’яза́вшись | ||