| відко́чувати – дієслово недоконаного виду | ||
| (котячи, просувати в бік від чогось) | ||
| Інфінітив | відко́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відко́чуймо | |
| 2 особа | відко́чуй | відко́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відко́чуватиму | відко́чуватимемо, відко́чуватимем |
| 2 особа | відко́чуватимеш | відко́чуватимете |
| 3 особа | відко́чуватиме | відко́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відко́чую | відко́чуємо, відко́чуєм |
| 2 особа | відко́чуєш | відко́чуєте |
| 3 особа | відко́чує | відко́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відко́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відко́чував | відко́чували |
| жін. р. | відко́чувала | |
| сер. р. | відко́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відко́чуваний | ||
| Безособова форма | ||
| відко́чувано | ||
| Дієприслівник | ||
| відко́чувавши | ||