| відлупцьо́ваний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | відлупцьо́ваний | відлупцьо́вана | відлупцьо́ване | відлупцьо́вані |
| родовий | відлупцьо́ваного | відлупцьо́ваної | відлупцьо́ваного | відлупцьо́ваних |
| давальний | відлупцьо́ваному | відлупцьо́ваній | відлупцьо́ваному | відлупцьо́ваним |
| знахідний | відлупцьо́ваного, відлупцьо́ваний | відлупцьо́вану | відлупцьо́ване | відлупцьо́ваних, відлупцьо́вані |
| орудний | відлупцьо́ваним | відлупцьо́ваною | відлупцьо́ваним | відлупцьо́ваними |
| місцевий | на/у відлупцьо́ваному, відлупцьо́ванім | на/у відлупцьо́ваній | на/у відлупцьо́ваному, відлупцьо́ванім | на/у відлупцьо́ваних |