| відлучи́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відлучи́тися, відлучи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відлучі́мося, відлучі́мось, відлучі́мся | |
| 2 особа | відлучи́ся, відлучи́сь | відлучі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відлучу́ся, відлучу́сь | відлу́чимося, відлу́чимось, відлу́чимся |
| 2 особа | відлу́чишся | відлу́читеся, відлу́читесь |
| 3 особа | відлу́читься | відлу́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відлучи́вся, відлучи́всь | відлучи́лися, відлучи́лись |
| жін.р. | відлучи́лася, відлучи́лась | |
| сер.р. | відлучи́лося, відлучи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відлучи́вшись | ||