| гонорови́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | гонорови́тий | гонорови́та | гонорови́те | гонорови́ті |
| родовий | гонорови́того | гонорови́тої | гонорови́того | гонорови́тих |
| давальний | гонорови́тому | гонорови́тій | гонорови́тому | гонорови́тим |
| знахідний | гонорови́тий, гонорови́того | гонорови́ту | гонорови́те | гонорови́ті, гонорови́тих |
| орудний | гонорови́тим | гонорови́тою | гонорови́тим | гонорови́тими |
| місцевий | на/у гонорови́тому, гонорови́тім | на/у гонорови́тій | на/у гонорови́тому, гонорови́тім | на/у гонорови́тих |
| [розм.] | ||||