| дерешува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | дерешува́тий | дерешува́та | дерешува́те | дерешува́ті |
| родовий | дерешува́того | дерешува́тої | дерешува́того | дерешува́тих |
| давальний | дерешува́тому | дерешува́тій | дерешува́тому | дерешува́тим |
| знахідний | дерешува́тий | дерешува́ту | дерешува́те | дерешува́ті |
| орудний | дерешува́тим | дерешува́тою | дерешува́тим | дерешува́тими |
| місцевий | на/у дерешува́тому, дерешува́тім | на/у дерешува́тій | на/у дерешува́тому, дерешува́тім | на/у дерешува́тих |
| [діал.] | ||||