| з’ясо́вувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | з’ясо́вувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | з’ясо́вуймо | |
| 2 особа | з’ясо́вуй | з’ясо́вуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | з’ясо́вуватиму | з’ясо́вуватимемо, з’ясо́вуватимем |
| 2 особа | з’ясо́вуватимеш | з’ясо́вуватимете |
| 3 особа | з’ясо́вуватиме | з’ясо́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | з’ясо́вую | з’ясо́вуємо, з’ясо́вуєм |
| 2 особа | з’ясо́вуєш | з’ясо́вуєте |
| 3 особа | з’ясо́вує | з’ясо́вують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| з’ясо́вуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | з’ясо́вував | з’ясо́вували |
| жін. р. | з’ясо́вувала | |
| сер. р. | з’ясо́вувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| з’ясо́вуваний | ||
| Безособова форма | ||
| з’ясо́вувано | ||
| Дієприслівник | ||
| з’ясо́вувавши | ||