| зімітува́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | зімітува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | зіміту́ймо | |
| 2 особа | зіміту́й | зіміту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | зіміту́ю | зіміту́ємо, зіміту́єм |
| 2 особа | зіміту́єш | зіміту́єте |
| 3 особа | зіміту́є | зіміту́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | зімітува́в | зімітува́ли |
| жін.р. | зімітува́ла | |
| сер.р. | зімітува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| зіміто́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| зіміто́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| зімітува́вши | ||