| калі́чити – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | калі́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | калі́чмо | |
| 2 особа | калі́ч | калі́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | калі́читиму | калі́читимемо, калі́читимем |
| 2 особа | калі́читимеш | калі́читимете |
| 3 особа | калі́читиме | калі́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | калі́чу | калі́чимо, калі́чим |
| 2 особа | калі́чиш | калі́чите |
| 3 особа | калі́чить | калі́чать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| калі́чачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | калі́чив | калі́чили |
| жін. р. | калі́чила | |
| сер. р. | калі́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| калі́чений | ||
| Безособова форма | ||
| калі́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| калі́чивши | ||