| клинува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | клинува́тий | клинува́та | клинува́те | клинува́ті |
| родовий | клинува́того | клинува́тої | клинува́того | клинува́тих |
| давальний | клинува́тому | клинува́тій | клинува́тому | клинува́тим |
| знахідний | клинува́тий | клинува́ту | клинува́те | клинува́ті |
| орудний | клинува́тим | клинува́тою | клинува́тим | клинува́тими |
| місцевий | на/у клинува́тому, клинува́тім | на/у клинува́тій | на/у клинува́тому, клинува́тім | на/у клинува́тих |