лаба́тий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | лаба́тий | лаба́та | лаба́те | лаба́ті |
родовий | лаба́того | лаба́тої | лаба́того | лаба́тих |
давальний | лаба́тому | лаба́тій | лаба́тому | лаба́тим |
знахідний | лаба́тий, лаба́того | лаба́ту | лаба́те | лаба́ті, лаба́тих |
орудний | лаба́тим | лаба́тою | лаба́тим | лаба́тими |
місцевий | на/у лаба́тому, лаба́тім | на/у лаба́тій | на/у лаба́тому, лаба́тім | на/у лаба́тих |
[діал.] |