| мая́чи́ти1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (виднітися) | ||
| Інфінітив | мая́чи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | мая́чмо, маячі́мо | |
| 2 особа | мая́ч, маячи́ | мая́чте, маячі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | мая́чи́тиму | мая́чи́тимемо, мая́чи́тимем |
| 2 особа | мая́чи́тимеш | мая́чи́тимете |
| 3 особа | мая́чи́тиме | мая́чи́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | мая́чу́ | мая́чимо́, мая́чи́м |
| 2 особа | мая́чи́ш | мая́чите́ |
| 3 особа | мая́чи́ть | мая́ча́ть |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| мая́чачи́* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | мая́чи́в | мая́чи́ли |
| жін. р. | мая́чи́ла | |
| сер. р. | мая́чи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| мая́чи́вши | ||