| нагороди́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (віддячити) | ||
| Інфінітив | нагороди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нагороді́мо, нагороді́м | |
| 2 особа | нагороди́ | нагороді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нагороджу́ | нагоро́димо, нагоро́дим |
| 2 особа | нагоро́диш | нагоро́дите |
| 3 особа | нагоро́дить | нагоро́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | нагороди́в | нагороди́ли |
| жін.р. | нагороди́ла | |
| сер.р. | нагороди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| нагоро́джений | ||
| Безособова форма | ||
| нагоро́джено | ||
| Дієприслівник | ||
| нагороди́вши | ||