| нале́жувати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (довго, досхочу лежати, відлежуватися) | ||
| Інфінітив | нале́жувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нале́жуймо | |
| 2 особа | нале́жуй | нале́жуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нале́жуватиму | нале́жуватимемо, нале́жуватимем |
| 2 особа | нале́жуватимеш | нале́жуватимете |
| 3 особа | нале́жуватиме | нале́жуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нале́жую | нале́жуємо, нале́жуєм |
| 2 особа | нале́жуєш | нале́жуєте |
| 3 особа | нале́жує | нале́жують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| нале́жуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | нале́жував | нале́жували |
| жін. р. | нале́жувала | |
| сер. р. | нале́жувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| нале́жувавши | ||