| нато́чувати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (продовжувати предмет; робити гострим) | ||
| Інфінітив | нато́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нато́чуймо | |
| 2 особа | нато́чуй | нато́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нато́чуватиму | нато́чуватимемо, нато́чуватимем |
| 2 особа | нато́чуватимеш | нато́чуватимете |
| 3 особа | нато́чуватиме | нато́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нато́чую | нато́чуємо, нато́чуєм |
| 2 особа | нато́чуєш | нато́чуєте |
| 3 особа | нато́чує | нато́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| нато́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | нато́чував | нато́чували |
| жін. р. | нато́чувала | |
| сер. р. | нато́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| нато́чувавши | ||