| непізнава́нний – прикметник | ||||
| (якого не можна пізнати) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | непізнава́нний | непізнава́нна | непізнава́нне | непізнава́нні |
| родовий | непізнава́нного | непізнава́нної | непізнава́нного | непізнава́нних |
| давальний | непізнава́нному | непізнава́нній | непізнава́нному | непізнава́нним |
| знахідний | непізнава́нний, непізнава́нного | непізнава́нну | непізнава́нне | непізнава́нні, непізнава́нних |
| орудний | непізнава́нним | непізнава́нною | непізнава́нним | непізнава́нними |
| місцевий | на/у непізнава́нному, непізнава́ннім | на/у непізнава́нній | на/у непізнава́нному, непізнава́ннім | на/у непізнава́нних |