| нори́чуватий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | нори́чуватий | нори́чувата | нори́чувате | нори́чуваті |
| родовий | нори́чуватого | нори́чуватої | нори́чуватого | нори́чуватих |
| давальний | нори́чуватому | нори́чуватій | нори́чуватому | нори́чуватим |
| знахідний | нори́чуватий | нори́чувату | нори́чувате | нори́чуваті |
| орудний | нори́чуватим | нори́чуватою | нори́чуватим | нори́чуватими |
| місцевий | на/у нори́чуватому, нори́чуватім | на/у нори́чуватій | на/у нори́чуватому, нори́чуватім | на/у нори́чуватих |