окови́рний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | окови́рний | окови́рна | окови́рне | окови́рні |
родовий | окови́рного | окови́рної | окови́рного | окови́рних |
давальний | окови́рному | окови́рній | окови́рному | окови́рним |
знахідний | окови́рний | окови́рну | окови́рне | окови́рні |
орудний | окови́рним | окови́рною | окови́рним | окови́рними |
місцевий | на/в окови́рному, окови́рнім | на/в окови́рній | на/в окови́рному, окови́рнім | на/в окови́рних |
[рідко] |