| окоре́нкуватий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | окоре́нкуватий | окоре́нкувата | окоре́нкувате | окоре́нкуваті |
| родовий | окоре́нкуватого | окоре́нкуватої | окоре́нкуватого | окоре́нкуватих |
| давальний | окоре́нкуватому | окоре́нкуватій | окоре́нкуватому | окоре́нкуватим |
| знахідний | окоре́нкуватий, окоре́нкуватого | окоре́нкувату | окоре́нкувате | окоре́нкуваті, окоре́нкуватих |
| орудний | окоре́нкуватим | окоре́нкуватою | окоре́нкуватим | окоре́нкуватими |
| місцевий | на/в окоре́нкуватому, окоре́нкуватім | на/в окоре́нкуватій | на/в окоре́нкуватому, окоре́нкуватім | на/в окоре́нкуватих |
| [розм.] | ||||