| осві́чувати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (освітлювати) | ||
| Інфінітив | осві́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | осві́чуймо | |
| 2 особа | осві́чуй | осві́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | осві́чуватиму | осві́чуватимемо, осві́чуватимем |
| 2 особа | осві́чуватимеш | осві́чуватимете |
| 3 особа | осві́чуватиме | осві́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | осві́чую | осві́чуємо, осві́чуєм |
| 2 особа | осві́чуєш | осві́чуєте |
| 3 особа | осві́чує | осві́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| осві́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | осві́чував | осві́чували |
| жін. р. | осві́чувала | |
| сер. р. | осві́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| осві́чуваний | ||
| Безособова форма | ||
| осві́чувано | ||
| Дієприслівник | ||
| осві́чувавши | ||