| перелютува́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (перестати виявляти хижацтво, злість) | ||
| Інфінітив | перелютува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | перелюту́ймо | |
| 2 особа | перелюту́й | перелюту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | перелюту́ю | перелюту́ємо, перелюту́єм |
| 2 особа | перелюту́єш | перелюту́єте |
| 3 особа | перелюту́є | перелюту́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | перелютува́в | перелютува́ли |
| жін.р. | перелютува́ла | |
| сер.р. | перелютува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| перелютува́вши | ||