| позити́вний1 – прикметник | ||||
| (ствердливий; який заслуговує схвалення; який дає бажані, потрібні результати; який свідчить про наявність чого-небудь; діловий, практичний; який ґрунтується на досвіді, фактах – арх.; заряджений так само, як позитрон, протон – фіз., техн.) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | позити́вний | позити́вна | позити́вне | позити́вні |
| родовий | позити́вного | позити́вної | позити́вного | позити́вних |
| давальний | позити́вному | позити́вній | позити́вному | позити́вним |
| знахідний | позити́вний, позити́вного | позити́вну | позити́вне | позити́вні, позити́вних |
| орудний | позити́вним | позити́вною | позити́вним | позити́вними |
| місцевий | на/у позити́вному, позити́внім | на/у позити́вній | на/у позити́вному, позити́внім | на/у позити́вних |