| порозчиня́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (повідчинятися) | ||
| Інфінітив | порозчиня́тися, порозчиня́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | порозчиня́ється | порозчиня́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | порозчиня́вся, порозчиня́всь | порозчиня́лися, порозчиня́лись |
| жін.р. | порозчиня́лася, порозчиня́лась | |
| сер.р. | порозчиня́лося, порозчиня́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| порозчиня́вшись | ||