| прогрохоти́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (просіяти через грохот) | ||
| Інфінітив | прогрохоти́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | прогрохоті́мо, прогрохоті́м | |
| 2 особа | прогрохоти́ | прогрохоті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прогрохочу́ | прогрохо́тимо, прогрохо́тим |
| 2 особа | прогрохо́тиш | прогрохо́тите |
| 3 особа | прогрохо́тить | прогрохо́тять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | прогрохоти́в | прогрохоти́ли |
| жін.р. | прогрохоти́ла | |
| сер.р. | прогрохоти́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| прогрохо́чений | ||
| Безособова форма | ||
| прогрохо́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| прогрохоти́вши | ||