| розко́чуватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | розко́чуватися, розко́чуватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розко́чуймося, розко́чуймось | |
| 2 особа | розко́чуйся, розко́чуйсь | розко́чуйтеся, розко́чуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розко́чуватимуся, розко́чуватимусь | розко́чуватимемося, розко́чуватимемось, розко́чуватимемся |
| 2 особа | розко́чуватимешся | розко́чуватиметеся, розко́чуватиметесь |
| 3 особа | розко́чуватиметься | розко́чуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розко́чуюся, розко́чуюсь | розко́чуємося, розко́чуємось, розко́чуємся |
| 2 особа | розко́чуєшся | розко́чуєтеся, розко́чуєтесь |
| 3 особа | розко́чується | розко́чуються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розко́чуючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розко́чувався, розко́чувавсь | розко́чувалися, розко́чувались |
| жін. р. | розко́чувалася, розко́чувалась | |
| сер. р. | розко́чувалося, розко́чувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розко́чувавшись | ||