| розкошла́чений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | розкошла́чений | розкошла́чена | розкошла́чене | розкошла́чені |
| родовий | розкошла́ченого | розкошла́ченої | розкошла́ченого | розкошла́чених |
| давальний | розкошла́ченому | розкошла́ченій | розкошла́ченому | розкошла́ченим |
| знахідний | розкошла́чений, розкошла́ченого | розкошла́чену | розкошла́чене | розкошла́чені, розкошла́чених |
| орудний | розкошла́ченим | розкошла́ченою | розкошла́ченим | розкошла́ченими |
| місцевий | на/у розкошла́ченому, розкошла́ченім | на/у розкошла́ченій | на/у розкошла́ченому, розкошла́ченім | на/у розкошла́чених |
| [розм.] | ||||