розку́длуватися – дієслово недоконаного виду | ||
Інфінітив | розку́длуватися, розку́длуватись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розку́длуймося, розку́длуймось | |
2 особа | розку́длуйся, розку́длуйсь | розку́длуйтеся, розку́длуйтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розку́длуватимуся, розку́длуватимусь | розку́длуватимемося, розку́длуватимемось, розку́длуватимемся |
2 особа | розку́длуватимешся | розку́длуватиметеся, розку́длуватиметесь |
3 особа | розку́длуватиметься | розку́длуватимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розку́длуюся, розку́длуюсь | розку́длуємося, розку́длуємось, розку́длуємся |
2 особа | розку́длуєшся | розку́длуєтеся, розку́длуєтесь |
3 особа | розку́длується | розку́длуються |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
розку́длуючись | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | розку́длувався, розку́длувавсь | розку́длувалися, розку́длувались |
жін. р. | розку́длувалася, розку́длувалась | |
сер. р. | розку́длувалося, розку́длувалось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розку́длувавшись |