| розпороща́тися – дієслово доконаного виду | ||
| (розкричатися) | ||
| Інфінітив | розпороща́тися, розпороща́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розпорощі́мося, розпорощі́мось, розпорощі́мся | |
| 2 особа | розпорощи́ся, розпорощи́сь | розпорощі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розпорощу́ся, розпорощу́сь | розпорощимо́ся, розпорощимо́сь, розпорощи́мся |
| 2 особа | розпорощи́шся | розпорощите́ся, розпорощите́сь |
| 3 особа | розпорощи́ться | розпороща́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розпороща́вся, розпороща́всь | розпороща́лися, розпороща́лись |
| жін.р. | розпороща́лася, розпороща́лась | |
| сер.р. | розпороща́лося, розпороща́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розпороща́вшись | ||