| роз’я́три́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | роз’я́три́тися, роз’я́три́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | роз’я́трі́мося, роз’я́трі́мось, роз’я́трі́мся | |
| 2 особа | роз’я́три́ся, роз’я́три́сь | роз’я́трі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | роз’я́трю́ся, роз’я́трю́сь | роз’я́тримо́ся, роз’я́тримо́сь, роз’я́три́мся |
| 2 особа | роз’я́три́шся | роз’я́трите́ся, роз’я́трите́сь |
| 3 особа | роз’я́три́ться | роз’я́тря́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | роз’я́три́вся, роз’я́три́всь | роз’я́три́лися, роз’я́три́лись |
| жін.р. | роз’я́три́лася, роз’я́три́лась | |
| сер.р. | роз’я́три́лося, роз’я́три́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| роз’я́три́вшись | ||